|
Плавай, плавай лебедонько. Пісенник.
Автори:
Тарас Шевченко
Видавництво:
Музична Україна
Жанр: творчiсть Тараса Шевченка
Рік випуску: 1993
Обкладинка: м'яка
Серед безсмертних національних епопей, створених на основі фольклору, серед перлин творчості людського генія, якими по праву називають "Іліаду" й "Одісею", "Пісню про нібелунгів", "Пісню про Роланда", "Пісню про Гаявату", древньоруські билини, шотландські саги, "Кобзареві" Т. Шевченка належить почесне місце. Як і згадані вище твори, що були розраховані на декламування або спів носіями народних традицій виконавства, велику частину віршів поета український народ сприйняв як вираз потаємних мрій і сподівань трудящого люду, найспівзвучніший своєму ідеалу, тому поклав їх на народні наспіви і вони стали органічною складовою частиною пісенності України. Свої вірші поет адресував передусім народним масам, він їх часто співав, а з проханням покласти на музику звертався до композиторів та знавців фольклору. Тому так легко озвучувалися Шевченкові вірші, тим-то так природно вони переходили із сфери літературної в музичний побут народу. Музична фольклористика, зокрема такі визначні її представники, як Ф. Колесса, М. Грінченко, Д. Ревуцький, П. Козицький, цілий ряд сучасних фольклористів, музикознавців, збирачів усної творчості доклали багато зусиль для поповнення фольклорної шевченкіани, для поглиблення знань про історію виникнення, розкриття музичного авторства деяких пісень та їх поширення. Створена значна література про зв'язки Шевченка з фольклором й використання ним народнопісенних мотивів. Ми ж спинимося на питаннях жанрового складу Шевченкових пісень, постановка яких викликана потребою нового їх видання.
ЗМІСТ
"Кобзар" Т Шевченка в музичному житті народу
Реве та стогне Дніпр широкий
Така її доля
Ух, ух, солом'яний дух, дух
Защебетав жайворонок
Вітре буйний, вітре буйний
Сонце гріє, вітер віє
Тече вода в синє море
Тяжко, важко в світі жити
Чи я ж тобі не вродливий
Думи мої, думи мої
Перебендя старий, сліпий
Єсть на світі доля
По діброві вітер виє
Минув і рік, минув другий
Ой одбила щука-риба
Плавай, плавай, лебедонько
Нащо мені чорні брови
Б'ють пороги
Наша дума, наша пісня
Було колись на Вкраїні
На розпутті кобзар сидить
Встає хмара з-за Лиману
В чистім полі, понад річкою
Бандуристе, орле сизий
Все йде, все минає
У гаю, гаю вітру немає
Ой літа орел
Гомоніла Україна
Сумно, сумно серед неба
Задзвонили в усі дзвони
Вітер з гаєм розмовляє
Вітер в гаї нагинає
Летить галка через балку
Вітер в гаї не гуляє
Наш отаман Гамалія
Породила мати сина
Прощай, світе, прощай, земле
Дивлюся, аж світає
Не женися на багатій
У неділю вранці-рано
Учітеся, брати мої
Як умру, то поховайте (Заповіт)
За що мене, як росла я
Ой одна я, одна
За байраком байрак
Ой три шляхи широкії
Садок вишневий коло хати
Понад полем іде
Думи мої, думи мої
Зоре моя вечірняя
Сонце заходить, гори чорніють
Ой гляну я, подивлюся
Нема гірше, як в неволі
І ти, моя єдиная
Якби мені черевики
І багата я
Породила мене мати
Ой, не п'ються пива, меди
Із-за гаю сонце сходить
На улиці невесело
Ой пішла я, ой пішла я
Ой люлі, люлі, моя дитино
Ой чого ти почорніло
Туман, туман долиною
Не тополю високую
Утоптала стежечку
Навгороді коло броду
Не вернувся із походу
Як я маю журитися
Нащо мені женитися
Ой крикнули сірі гуси
Зацвіла в долині
Якби ви знали, паничі
На панщині жито жала
Ой по горі роман цвіте
Ой маю, маю я оченята
Над Дніпровою сагою
Орися ж ти, моя ниво
Тече вода з-під явора |
Розказати другові
Версія для друку
Пишіть нам 
