"Українсько-російський транслітерований словник власних імен і найпоширеніших прізвищ"

Автори: Бурячок А.А.
Видавництво: Видавничий центр "Просвіта"
ISBN: 966-7551-61-X
Жанр: словник
Рік випуску: 2001
Кількість сторінок: 168
Обкладинка: м'яка

На жаль, цей товар зараз відсутній!

Названий у заголовку Словник означає, що українські імена та прізвища не перекладаються російською мовою, а передаються тільки російськими літерами так, як вони звучать українською мовою; наприклад, українське ім'я Микола й по-російському звучатиме Мыкола. Граматичні форми власних імен і прізвищ подаємо згідно з російським правописом, наприклад: Байда, -ды, д. -де, зв.=им.; Билаш, -ша, д. -шу, тв. -шом, зв.=им.*
Оскільки російські звуки е, й після шиплячих звучать так, як і відповідні українські, ми їх залишаємо без змін, в усіх інших позиціях українські е, й передаємо російськими літерами з, ы, наприклад: Адамишин по-російському передаємо Адамышин, а Айдукевич - Айдукэвыч, українське Андрухівський по-російському звучатиме Андрухивськый.
У Словнику подано найбільш поширені в офіційному вжитку імена та прізвища. Не увійшли до нього діалектні та застарілі й менше вживані їх варіанти, за винятком деяких розмовних, що рідко використовуються.
Словник складається з трьох частин: у першій наведено чоловічі імена, а при них - форми чоловічих і жіночих імен по батькові; у другій подано жіночі імена, а в третій - найпоширеніші прізвища чоловічого роду.
Оскільки жіночі прізвища походять від чоловічих, за винятком тих, які закінчуються на -а(-я) і відмінюються, як відповідні іменники І відміни (напр.: Гаркуша, Кияниця), або мають прикметникову форму (напр.: Швидка), то їх не подаємо, бо вони не відмінюються: напр.: Ганна Бондаренко, Ганни Бондаренко, Ганні Бондаренко і т.п.; Ніна Токар, Ніни Токар, Ніні Токар і т.п.
Усі вони транслітеровані російською мовою з відповідними До них російськими граматичними формами.
У Словнику спочатку наведено найпоширеніші чоловічі імена, після них - менш поширені, а в кінці - розмовні. Останні подано в реєстрі з позначкою див. (рос. см.), що вказує на основний варіант, при якому їх слід шукати, напр.: Абрам див. (см.) Аврам, Авксентій див. Овксентій (рос. Авксэнтий см. Овксэнтий).
При чоловічих іменах і по батькові скорочено подано такі граматичні форми: родовий відмінок, давальний відмінок (спочатку закінчення -ові чи -еві, -єві, а в дужках -у, -ю), орудний відмінок - при іменниках м'якої та мішаної груп, а в кінці - кличний відмінок; при жіночих іменах по батькові наведено тільки форми родового та кличного відмінків, напр.: Іванівна, -ни, кл. -но.
Відповідні граматичні форми наведені при транслітерованих російських назвах (про скорочені назви граматичних форм див. далі в списку їх скорочень).
Такі самі граматичні форми (тобто родовий та кличний відмінки) подано й при жіночих іменах у другій частині Словника (напр.: Катерина, -ни, кл. -но; рос. Катэрына, -ны, зв.=им.), а біля тих, що належать до м'якої групи - ще й давальний та орудний відмінки (напр.: Марія, -рії, ор. -рією, кл. -ріє;
рос. Мария, -рййи, тв. -рией, зв.=им.; Анжеліка, -ки, д. -ліці, кл. -ко;
рос. Анжелика, -кы, д. -ке, зв.=им.).
Граматичне оформлення прізвищ аналогічне до чоловічих імен, тобто включає родовий, давальний, орудний (при іменниках м'якої та мішаної груп) і кличний відмінки (напр.: Білокінь, -коня, д. -кбневі(-коню), ор. -конем, кл. - коню; рос. Билокинь, -коня, д. -коню, тв. -конем, зв.=им.), а біля прізвищ із прикметниковим закінченням -ий подано родовий і давальний відмінки (напр.: Хорунжий, -жого, д. -жому, кл.=наз.; рос. Хорунжий, -жого, д. -жому, зв.=им.).
Прізвища на -ів(-їв) приймають закінчення -ова або -ева (-єва) в родовому відмінку, -ову або -еву(-єву) --в давальному відмінку й -ове або -еве(-єве) — у кличному відмінку (напр.: Адамів, -мова, д. -мову, ор. -мовим, кл. -мове; рос. Адамив, -мива, д. -миву, тв. -мивьім, зв.=им.; Андріїв, -рієва, д. -рієву, ор. -рієвим, кл. -рієве; рос. Андрийив, -рийива, д. -рийиву, тв. -рийивьім, зв.=им.; Лесів, -сева, д. -севу, ор. -севим, кл. -севе; рос. Лэсив, -сива, д. -сиву, тв. -сивым, зв.=им.
У тих випадках, коли перед закінченням є приголосні г, к, х, подаємо й давальний відмінок.
Скорочення відмінків подано від останнього незмінного приголосного (див. наведені вище приклади). На всіх іменах і прізвищах та їх граматичних формах поставлено наголоси в тих випадках, де вони потрібні. Якщо наголос переходить на закінчення, то він залишається без зміни на своєму основному місці.