Київщина козацька: люди і долі

Автори: Петро Аброскін , Володимир Кривошея , Олександр Стасенко
Видавництво: Видавництво "Стилос"
ISBN: 966-8518-12-8
Жанр: дослідження
Рік випуску: 2004
Кількість сторінок: 183
Обкладинка: м`яка

Ціна: $6.45 USD

У книзі подані нариси, в яких розглядається складна історія існування козацтва на Київщині, зокрема Переяславського, Київського та Білоцерківського полків. Особливу увагу приділено козацьким родоводам цього регіону.

Територія сучасної Київської області в козацькі часи була поділена між Київським, Білоцерківським, Переяславським полками, а також Богуславською сотнею Корсунського й Те-тіївською сотнею Кальницького полків. Найбільшу увагу дослідників завжди привертав Переяславський полк. Це пояснюється тим, що архівні матеріали, що стосуються історії цього полку, збереглися досить добре, особливо щодо XVIII ст. Цим же можна пояснити і той історіографічний факт, що цьому полку нині присвячено вже три кандидатські дисертації. Вони спираються на значний історіографічний доробок попередників.

М.Максимович зробив ґрунтовний огляд полків часів Богдана Хмельницького й навів реєстр їх полковників, досліджував історію Бубнівської сотні. О.Лазаревський присвятив історичні нариси старшині Переяславського полку, зокрема Дмитрашці-Райчі, Безбородьку, Томарам, Афендику, Берлам. А.Стороженко розкрив діяльність Дмитрашки-Райчі й Сербина - полковників переяславських, М.Григорович - Безбо-родька. Розпочалося дослідження діяльності переяславського полковника, а потім гетьмана П.Тетері.

П.Федоренко здійснив розробку матеріалів Румянцевсь-кої ревізії на матеріалах Воронківської сотні, М.Ткаченко виконав таку ж роботу щодо Канівській сотні. І.Бойко досліджував діяльність Іваненків і Сулим на Переяславщині; С.Шамрай досліджував історію Бориспільської сотні, К.Козубенко - Яготинської і Березанської сотень.

У новітній історіографії дослідження історії Переяславського полку розпочалося з розв'язання питань персонального складу переяславської старшини, історії Домонтівської сотні. З'явилося перше дослідження персонального складу та генеалогії переяславської старшини. У подальшому об'єктами дослідження стали Яготинська, Березанська, Бориспільська та Воронківська сотні".

Я.Дашкевич продовжив дослідження біографії Павла Тетері", Ю.Гаєцький, який вперше систематизував і подав реєстр старшини полку, - вивчення практики обрання полковників у Переяславському полку.

Вагомий внесок у розробку історії Переяславського полку внесли І.Кривошея та А.Іваненко, чиї дослідження з історії заслуговують на публікацію як монографічних праць.

Набагато скромніша історіографія Київського полку. У 1880 р. світ побачила монографія про рід Розумовських, які походили з козаків. І.Лучицький опрацював матеріали Румян-цевської ревізії щодо Києва, І.Пустовіт опублікував таку ж розвідку про козацтво та міщанство Козельця - полкового центру. І.Мандзюк досліджував історію Гегелівської сотні, а С.Шамрай - історію козацтва в Києві й Кобижчанській сотні Київського полку.

Нариси життя й діяльності полковників київських С.Кричевського, А.Ждановича подали В.Сергійчук, В.Степанков, А.Гурбик. А.Іваненко, В.Кривошея, Г.Ярова досліджували полкову та сотенну старшину Київського полку, а Г.Лопух -старшину Носівської сотні. Окремого монографічного дослідження заслуговує історія Остра й Козельця, значних козацьких центрів - "Остер й Козелец места крепкие и людные", Історія Білоцерківського полку цікавила Л.Томілович, В.Кривошею.

Наша розвідка - це не системна історія полків, а лише низка нарисів про Переяслав і переяславські сстні, сотні Київського полку й деякі доповнення до монографії одного з наших авторів щодо історії Білоцерківського полку. Гадаємо, що вона стане у пригоді всім, хто цікавиться історією Київщини, всім, хто взагалі не байдужий до нашої історії.

Інформація про родини представлена за такою методикою:

Родові коліна - це вся сукупність представників однієї родини, яка має однаковий ступінь спорідненості (І коліно складають основоположники роду - батько й мати, II коліно -рідні брати й сестри, III - двоюрідні і т. д.). Вони позначаються римським цифрами І, II, III і так далі.

Почерговість нумерується арабськими цифрами: 1, 2, З і так далі.

Прізвище, ім'я, по батькові складають титульний блок інформації про людину. У випадку, коли дата народження невідома, початкова інформація замінюється на знак запитання, наприклад, (Р-1701). У тому випадку, коли нам невідомий рік смерті, вносяться відомі дати: (1648-1703-?), а саме датування завершується знаком запитання. Можливі й інші варіанти: (р-1648-1703-?), коли взагалі невідомі ні рік народження, ні дата смерті, але знаємо, в який проміжок часу ця людина жила. Поодинокі згадки позначаються так: (Р-1699-Р). Така ж методика використовується при датуванні перебування на тому чи іншому уряді (тобто посаді).

Перший із відомих представників родини отримує № 1, по можливості за ним наводиться інформація про його дружину, яка відповідно позначається (Д.:). Наступний представник родини отримує № 2, і якщо він син № 1, то в кінці рядка ставиться відповідний номер 1 (...............................1), у разі ж, коли
ми не знаємо його батька, в кінці рядка ставиться знак питання (............................?). Представниці жіночої статі роду не нумеруються, а записуються поруч із братами, а їхні чоловіки позначаються літерою Ч.: Наприклад,
I
1. Іван. II
2. Семен Іванович..........................................................................1
III
3. Петро Семенович (Р-1657-1721)..............................................2
Д.: Галина Прокопівна Білокур (бл. 1660-1700-?). - Ганна Семенівна (бл. 1670-?)....................................................2
Ч.: Іван Савич Хрипко (Р-1689-?). IV
4. Семен Петрович (Р-1684-1730-?)............................................3
Д.: NNN.
У разі, коли не маємо інформації про якесь прізвище, ім'я чи по батькові, використовується латинська літера N (NNN, Іван NN, Іван Петрович N).

Передмова
Переяслав - місто полкове
Київський полк
Білоцерківський полк
Післямова
Примітки
Список скорочень