Приступаючи до перевидання тритомної загальної частини Енциклопедії Українознавства, створеної зусиллями української діаспори у 40-50-х роках нашого століття, ініціатори цієї справи врахували і керувалися конкретними обставинами і факторами. В сучасних умовах, коли український народ нарешті здобув виплекану і виборену протягом багатьох віків реальну можливість розбудовувати незалежну державу і відкрито формувати свою національну самосвідомість, надзичайно важливою стала необхідність дати широкій громадськості якомога більше правдивих знань з усіх сфер нашої історичної минувшини. Одну з таких універсальних можливостей отримання найістотніших і різнопланових знань в концентрованому вигляді дають, як відомо, різні енциклопедичні видання. Невипадково саме вони були і е своєрідними репрезентантами національних держав. В Україні ж і в цьому відбилася нелегка історична доля нашого народу. Хоча ще починаючи з Київської Русі, в Україні з'являлися рукописні, а пізніше й друковані видання, які були носіями своєрідних енциклопедичних знань того часу, проте справжньої української енциклопедії, яка б давала достовірні знання про всю тисячолітню історію й культуру нашого народу, не було видано ні за часів панування російського царизму, ні в роки радянського тоталітаризму.

 

Ті енциклопедичні видання, що були здійснені в дореволюційні часи, створювались по канонам імперської ідеології "єдиної і неділимої" російської імперії та "єдиного радянського народу", в яких зовсім не визнавалась або свідомо спотворювалась історія і культура українського народу і насамперед його найяскравіші сторінки як самобутнього етносу, народу і нації.

 

Коли ж, нарешті, під тиском обставин у кінці 50-х років вище партійне й радянське керівництво "великодушно" санкціонувало видання Української Радянської Енциклопедії, що була видана в 60-80-х роках українською та російською мовами, то й ця Енциклопедія стала радянською, але далеко не українською. Вона від початку до кінця заідеологізована на марксистсько-ленінських догматах. В передмові до неї так і говориться: 'Ідейною основою УРЕ є всеперемагаюче вчення Маркса-Енгельса-Леніна, збагачене і розвинуте в рішеннях з'їздів Комуністичної партії Радянського Союзу, пленумів ЦК партії... Українська Радянська Енциклопедія спрямована проти будь-яких проявів реакційної буржуазної ідеології і насамперед українського буржуазного націоналізму, проти всіх і всіляких ухилів від вчення марксизму-ленінізму, проти ревізіонізму, проти догматизму". Через призму цих ідеологічних штампів, всупереч історичними фактами і науковій істині, і висвітлюються всі питання в цій енциклопедії. Звичайно, в ній є чимало і достовірного історичного фактажу, але круто замішаній на ідеологічних штампах радянського тоталіратизму він втрачає свою наукову цінність. В цій же передмові безсоромно проголошується, що УРЕ - це "перша Енциклопедія українського народу", а ні словом не згадується про те, що українська діаспора на той час уже видала тритомну загальну "Українську Енциклопедію" і три томи з 10 томів словникової Енциклопедії українознавства, в якій багато в чому історія, культура, економіка і всі інші сфери життя й діяльності саме українського народу, тобто увесь комплекс українознавства, подані значно ширше, об'єктивніше і достовірніше. Це може помітити кожен не упереджений читач.

 

Редколегія і авторський склад Енциклопедії Українознавства і насамперед душа і натхненник її професор Володимир Кубійович - людина великого громадського обов'язку ставили своїм завданням при підготовці Енциклопедії керуватися виключно принципами наукового об'єктивізму, свідомо уникаючи будь-яких нашарувань політичного та ідеологічного пропагандизму. Їх єдиною метою було прагнення створити універсальний довідник найістотніших знань про Україну, її народ, територію, історію, культуру, господарство і спосіб життя, розкривши їх в динаміці від найдавніших часів до того періоду, коли вони її створювали.

 

Творці цієї Енциклопедії, керувалися великими патріотичними почуттями до своєї Батьківщини, скромно розглядали свою працю як необхідний універсальний довідник знань про Україну, розрахований насамперед на своїх співвітчизників, що з тих чи з інших причин опинились на еміграції, були розкидані по різних країнах світу і не мали ні підручників, ні іншої літератури про свою Вітчизну - Україну. Шануючи її, вони хотіли передати свою любов і знання про Україну і своїм почуттям та їх нащадкам, щоб виховувати з них таких же патріотів. Водночас вони вірили і в те, що народ їх Батьківщини - України рано чи пізно досягне своєї державної незалежності і щиро хотіли допомогти йому у знанні правди про багатовікові національно-визвольні змагання їх попередників за волю і національну незалежність.

 

І слід підкреслити, що вони в цілому успішно справились з своїми завданнями і прагненнями в обох напрямках. Це дійсно була і е перша Українська Енциклопедія, створена хоча й за межами України, але її справжніми патріотами. І колектив її творців заслуговує глибокої вдячності і поваги, особливо якщо врахувати ті умови, в яких вона створювалась. Адже вони були відірвані від України, де пануючі ідеологічні сили шельмували їх не іначе як "зрадниками" та "буржуазними націоналістами". Вони не мали достатньої джерельної бази, коштів і всього іншого. Але у них були великі патріотичні почуття, бажання і прагнення, які допомагали подолати всі негаразди.

 

На заклик ініціаторів створення Енциклопедії відгукнулись сотні інших патріотів з української діаспори, різних країн, які збирали кошти, ставали фундаторами і безпосередніми творцями цієї великої патріотичної справи. Всі вони заслуговують на нашу вдячність і шану.

 

Одним із виявів такої вдячності ми вважаємо, зокрема, і перевидання цієї першої української Енциклопедії в Україні, щоб і широкі кола української громадськості також мали змогу нею користуватися з безперечною користю для розбудови нашої незалежної держави і українського національного відродження.

 

При підготовці цього видання загальної частини Енциклопедії Українознавства (або ЕУ- 1, як назвали її творці) ми враховували також і ті обставини, що, по-перше, словникова частина Енциклопедії Українознавства (ЕУ-2) в 10 томах уже перевидається зусиллями НТШ у Львові, а вони доповнюють одна другу і разом складають єдине ціле. А, по-друге, як і словникову ЕУ- 2, так і цю загальну частину ЕУ-І вважаємо за доцільне перевидати в ідентичному вигляді, без внесення змін і виправлень. Звичайно, наука і життя не стоять на місці, а розвиваються. І в пропонованому читачам виданні є певні уже застарілі положення та факти, які потребують змін або уточнення. Адже ж вони відбивають той рівень розвитку науки і життя, коли ця праця створювалась. Тому, шануючи творців Енциклопедії, вирішено і цей тритомник перевидати без змін, а паралельно спільно з керівництвом НТШ в Сарселі (Франція) підготувати додатковий том загальної частини Енциклопедії, з урахуванням змін і досягнень в науці і житті за останні десятиліття.

 

Безперечно, що майбутні нові завдання розбудови української незалежної держави з розширенням демократичних форм управління і відповідно з більшими можливостями використання всього комплексу писемних джерел та нових досягнень науки, техніки і людського інтелекту в цілому викличуть потребу і створять необхідні умови для нового видання всеукраїнської енциклопедії, як універсальної, так і спеціальних - галузевих. Це буде загальною справою всього українського народу, що мешкає в Україні і за її межами. Але для цього буде потрібно ще чимало років. Тепер же, як для сучасних потреб нашого життя і державотворення, так і для майбутнього створення нових енциклопедій, безперечно, буде корисною і конче необхідною саме ця Енциклопедія Українознавства, яка і пропонується читачам.

 

Підготовка і перевидання цієї Енциклопедії стали можливими в сучасний нелегкий для нашої країни період лише завдяки ініціативному піклуванню голови НТШ в Сарселі іноземного члена АН України професора А.І.Жуковського та одного з високошановних фундаторів "Енциклопедії Українознавства" п. Євгена Бориса, що взяв на себе функції спонсора цього видання, їм та їх колегам ми щиро завдячуємо і приносимо велику шану.