Літопис Самовидця — одна з найвидатніших історіографічних пам’яток і одне з найдостовірніших історичних джерел XVII ст., самобутня й оригінальна пам’ятка української мови та літератури. Як історичне джерело, написане очевидцем, літопис містить цінні фактичні відомості з історії українського, білоруського, російського, польського та інших народів другої половини XVII ст. Багато з цих відомостей мають унікальний характер.
Видання розраховане на істориків, філологів, етнографів, викладачів та студентів вузів, учителів і широке коло читачів

Літопис Самійла Величка (роки народження і смерті невідомі) — наймонументальніший твір української історико-мемуарної прози XVII—XVIII ст., який разом з Літописом Самовидця, Літописом Григорія Грабянки й "Історією Русів"творить комплекс козацької історіографії.
Це — історичне першоджерело. У двох томах (371 с. i 642 с.). Перший том охоплює події 1648—1659 рр. на Україні. Другий том продовжує опис подій першого тому і закінчується 1700 р.
Видання універсальне. Воно придатне для наукової роботи і для любителів рідної історії і культури.

"Граматика словенська" Л. Зизанія, надрукована 1596 р. у Вільні, була одним з найбільш ранніх оригінальних граматичних посібників у східних слов'ян. У ній зроблена перша спроба систематизації граматичного матеріалу церковнослов'янської мови, осмислення його особливос­тей широко відбиті риси живої народної мови XVI-ст. Книга становить значний інтерес не тільки для історії вітчизняного мовознавства, але й для вивчення укра­їнської мови того часу. У комплекті з факсимільним виданням "Граматики словенської" 1596 р. публікується її докладне наукове дослідження.
Розрахована на істориків східнослов'янських мов, сла­вістів, істориків вітчизнянії науки, зокрема мовознавст­ва, викладачів, студентів та учителів, книголюбів.