Техніка офорта

Автори: Богомольний Н. Я. , Андрій Чебикін
Видавництво: Видавництво "Вища школа"
Жанр: посібник
Рік випуску: 1978
Кількість сторінок: 144
Обкладинка: тверда палітурка.

На жаль, цей товар зараз відсутній!

Мистецтво офорта у всіх його технічних відмінностях належить до способів глибо­кого друку. Усі три основні види естампів — висо­кого, глибокого та плоского друку, безпе­речно, мають свої специфічні особливості і відрізняються один від одного. Однак офорт справедливо вважається особливим, найбільш витонченим способом графічного мистецтва.

Назва "офорт" (від франц. еаu— вода і forte — міцна, тобто азотна кислота) при­йнята у нашій мові та у мистецтвознавчій літературі. Суть назви і принцип техніки офорта пояснюються хімічним процесом, при яко­му за допомогою водяного розчину азот­ної кислоти здійснюють травлення, тобто поглиблюють зображення на поверхні по­лірованої дошки з міді або цинку, що пізніше править за друкарську .форму замість ручного ритування спеціальними штихелями, як у гравюрі на металі. Така форма називається офортною, а відбиток з неї і сам процес — офортом. Способи виконання офорта в усіх їх відмінностях, мистецтво техніки офорта, входять у загальне визначення "естампна графіка".

ЕСТАМП

У сучасному мистецтвознавстві, а також у професійному вжитку творчу діяльність ху­дожників у галузі образотворчої графіки прийнято називати графічним мисте­цтвом.

Такий термін охоплює широкий діапазон відмінностей у засобах образотворчих і технічних, характерних для цього виду професійної художньої творчості. Ство­рення політичних і рекламних плакатів, ілюстрування та оформлення книг, про­мислова та вжиткова графіка, станкова графіка — усе це графічне мистецтво. Гра­фічні твори виконуються на папері різно­манітними засобами малюнка і акварель­ного живопису.

Авторські оригінали графічних творів можуть бути виконані художником в єдиному примірнику на конкретній основі, наприклад на паперовій, сангвіною, тушшю (пензлем чи пером), аквареллю, вугільни­ми та кольоровими олівцями, фломастера­ми (одно- або багатоколірними), гуашшю, пастеллю чи темперою.

Проте оригінали естампної графіки мо­жуть бути виконані й у багатьох примірни­ках різноманітними технічними засобами, які називаються авторськими естампними техніками. Засоби й технічні прийоми виконання художниками авторських оригіналів у ба­гатьох примірниках у графічному мистец­тві об'єднуються під загальною назвою "естампна графіка". Готовий твір, віддру­кований автором з авторської форми, на­зивається авторським естампом або від­битком.

Таким чином, два визначення "офорт" і "естамп" пов'язані між собою і відобра­жають специфіку конкретного способу. Саме поняття "естамп" є узагальнюючим для всіх засобів естампних технік, які належить перерахувати в такому порядку:

1. Високий друк: поздовжня (обрізна) гравюра на дереві — дереворіз, тональна гравюра на поперечному розпилі дерева — дереворит, ліногравюра, лінорит, гравюра на вініпласті та інших сучасних пластиках; ксилографія — інтерпретація дереворитом творів мистецтва та офорт — високий друк.
2. Глибокий друк — механічний спосіб: мідьорит — гравюра на мідних пластинках, гравюра сухою голкою по металевій, пла-стиковій та картонній основі, меццо-тинто І пунктир; хімічний спосіб: різновиди офортної техніки — травлений штрих, м'я­кий грунт, акватинта, резерваж, лавіс та ін.
3. Плоский друк: усі існуючі способи літографії
4. Шовкографія та інші новітні спосо­би друку.

Щоб мати реальну можливість здійсни­ти тиражні відбитки всіх видів естампної графіки, потрібно насамперед Створити друкарські форми. Називають їх відпо­відно:
1) високою;
2) глибокою;
3) плоскою.

У поліграфічному виробництві такими формами є: текстові набори (ручний, ліно­типний та монотипний), штрихові й растро­ві кліше, виконані фотомеханічним спосо­бом на цинкових або інших пластинках, а також на сучасних пластиках. В естамп­ній графіці деякі друкарські форми мо­жуть бути використані й для поліграфічно­го друку.

Так, наприклад, авторські естампні дру­карські форми можуть бути виконані майстром на дереві (самшиті, груші та інших породах дерева), на вініпласті, лінолеумі, плексигласі та інших сучасних матеріалах-пластиках. Деякі з таких форм безпосередньо використовуються в по­ліграфії, інші для збільшення тиражності переводяться на металеві кліше, деякі ме­талеві форми піддаються осталюванню гальванічним способом.

За необхідності друкувати кліше одно­часно з текстовим набором ці друкарські форми підганяють у ріст (висоту) тексто­вих друкарських форм, насаджуючи їх на дерев'яні плашки, або ж підливають гарт.

Вищеназвані форми і кліше, які вико­ристовують у поліграфії, є формами ви­сокого друку.

З форм глибокого друку естампної графіки для поліграфії якоюсь мірою можна використовувати деякі манери офорта, які за допомогою ракельного дру­ку можуть давати масові тиражі. Інші естампні авторські форми використовують­ся в основному для авторського тиражу­вання.

До форм плоского друку в поліграфії належить літографія (в тому числі й авто­літографія), фотолітографія й офсетний друк. Фототипія та її друкарські форми також належать до плоского друку.

Офортний верстат.

Виходячи з цієї класифікації конкретних груп засобів друку, можна зробити висно­вок, що естампи різних офортних прийо­мів — це глибокий друк.
Художня творчість митців різних часів у галузі офорта визначається загальною назвою «мистецтво офорта».

ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК ОФОРТА

Характеризуючи добу Відродження, Фрідріх Енгельс писав: "Це був найбіль­ший прогресивний переворот з усіх пере­житих до того часу людством, епоха, яка потребувала титанів і яка породила ти­танів щодо сили думки, пристрасті й ха­рактеру, щодо багатосторонності і вченості... Тоді не було майже жодної визначної лю­дини, яка не зробила б далеких подорожей, не говорила б чотирма або п'ятьма мовами, не відзначалася б в кількох сферах твор­чості. Леонардо да Вінчі був не тільки великим живописцем, а й великим мате­матиком, механіком і інженером, якому зобов'язані важливими відкриттями най­різноманітніші галузі фізики. Альбрехт Дюрер був живописцем, гравером, скульп­тором, архітектором..."

Досягненням епохи Відродження було також винайдення книжкового друку та його поширення у багатьох країнах Європи. Таким самим значним досягненням в образотворчому мистецтві, а саме в естамп­ному, є винайдення офорта.

Тарас Шевченко. «Автопортрет»,  офорт, 1860.

Техніка офорта запозичена художника­ми з практики майстрів ужиткового ми­стецтва — ювелірів, зброярів, вироби яких прикрашались образотворчими мотивами і написами. Здебільшого таку роботу дово­дилося виконувати карбуванням та ручним ритуванням на порівняно твердих мета­лах.

Зрозуміло, що ручне гравірування на твердому металі — то була складна, тру­домістка праця.

Для її полегшення митці скористалися здатністю азотної кислоти роз'їздати ме­тали. Поверхню виробу покривали кисло­тотривким грунтом, наносили на нього малюнок гострим різцем або голкою, про­травлювали. Потім грунт змивали і на виробі залишався потрібний декор, напис чи зображення, які за необхідності до­робляли або підправляли карбуванням і різцями.

Такий процес, що набагато прискорював і полегшував працю художника, виявився досить простим в освоєнні.

Художники-гравери, які на той час уже достатнюю мірою володіли багатогран­ним практичним досвідом технік естампної графіки (дереворізу й мідьориту), у своїй творчій діяльності також скористалися кислотою та кислототривким грунтом для створення друкарських форм на залізних і мідних пластинках.

На відміну від мідьориту, який по­требує ювелірної точності і певною мі­рою сковує легкість самого малюнка, офортний спосіб відкрив нові можливості в граверному естампі — легкість у рису­ванні голкою на заґрунтованому металі і в цілому вільну манеру виконання твору.

Офорт не замінив і не витіснив існую­чих раніше засобів естампної графіки. Він визначився як самостійна техніка графіки і в дальшому досяг своїх вершин. Відносна легкість вільного малювання за допомогою гострої сталевої голки на чорному офорт­ному грунті, нанесеному на поверхню полі­рованого металу, живописність та лег­кість тональних співвідношень, створених тоном і штрихом на друкарській формі, виявилися новими позитивними якостями офорта.

Стає абсолютно зрозумілим, чому штри­ховий офорт — перший за часом виникнен­ня — швидко завоював симпатії художни­ків, які широко стали застосовувати його у своїй творчій практиці.

Виникнення офорта відносять до пер­ших років XVI ст. і пов'язують з іменем аугсбурзького майстра збройних справ Даніеля Хопфера (працював у 1493— 1536 роках), який витравлював зобра­ження ще до 1504 року на залізних плас­тинках. Такими самими залізними пластин­ками користувалися художники-гравери на першій стадії виникнення офорта. 

Відомо, що швейцарець Урс Граф (бли­зько 1485—1528) є автором першого офор­та, датованого 1513 роком, але у 1972 ро­ці Єжі Вернер у своїй книжці "Техніка і технологія графічних мистецтв" пише, Ідо перша травлена пластинка і відбиток з неї зроблені ще в 1496 році гравером Вацлавом з Оломоуця.

До тих пір, поки офорт стали застосо­вувати як самостійний різновид естампної графіки, він служив допоміжним засобом для виконання мідьориту. Наприклад, багато гравюр на міді великого німець­кого художника епохи Ренесансу Аль-брехта Дюрера (1471 —1528) виявляють сліди попередньої обробки дошки засо­бами офорта.

У часи творчої діяльності таких видатних художників, як А. Дюрер, Ж. Калло, Рембрандт, Дж.-Б. Тьєполо, Дж.-Б. Піранезі, Ф. Гойя, Ф. Бренгвін, К. Кольвіц та ба­гатьох інших, офорт набуває великої попу­лярності і досягає найвищого розквіту. З часом офорт збагатився новими вида­ми: м'яким лаком, акватинтою, резерважем, лавісом та ін.

Розвиток офорта на Україні пов'язаний з іменами видатних митців Г. Левицького, О. Тарасевича, І. Щирського, Т. Шевченка, Л. Жемчужникова, О. Кульчицької, В. Касіяна.

Якутович Г. В. Ілюстрація до роману Івана Франка «Захар Беркут», резерваж, 1972.

Завдяки творчим пошукам майстрів графіки в наш час виникають нові види офорта, застосовуються нові матеріали. B Україні плідно працюють такі відомі офортисти, як М. Дерегус, О. Данченко, Г. Якутович, М. Родін, Б. Тулін, О. Постель, В. Не-надо та чимало інших.

Тулін Б. Г. «Перший відбиток», відкриті травлення, 1974.

ЗМІСТ
Від  авторів 
Вступ  
Естамп  
Виникнення і розвиток офорта  

ЧАСТИНА І
1. Офортна майстерня та її обладнання
2. Природне освітлення офортної майстерні
3. Штучне  освітлення  офортної  майстерні 
4. Меблювання    офортної    майстерні 
5. Столи    для    офортної    майстерні 
6. Офортний   верстат
7. Цинкорубний верстат
8. Обладнання та устаткування травильного приміщення в офортній майстерні
9. Електрична   сушарка
10. Акватимтна   шафа
11. Прес для просушування віддрукованих офортів
12. Кювети 
13. Фарфорові   ступки   з   товкачиками 
14. Оптичні    лінзи
15. Скляний  посуд з притертою пробкою 
16. Інструменти для офортної майстерні
17. Матеріали

ЧАСТИНА II
Підготовчі процеси
1. Основні процеси створення офорта
2. Підготовка    металевої    пластинки
3. Підготовчий малюнок 
4. Перебивання  малюнка  на офортну пластинку

ЧАСТИ НА    III
Хімічний спосіб
1. Травлений штриховий офорт
2. М'який  грунт 
3. Акватинта
4. Резерваж
5. Лавіс
6. Відкриті травлення
7. Олівцева манера 
8. Офорт— високий друк
9. Меццо-тинто
10. Пунктир 
І1. Кольоровий  офорт

ЧАСТИНА IV
1. Друкування офортних естампів
2. Сигнатура  та  підпис  на  естампах
3. Експозиція    офортів
4. Збереження   офортів
5. Консервація та збереження офортних  друкарських форм 
6. Санітарно-профілактичні заходи та техніка безпеки
Альбом   
Список   літератури