Опис України

Автори: Гійом Левассер де Боплан
Видавництво:
Жанр: iсторичне дослiдження
Рік випуску: 1990
Кількість сторінок: 368
Обкладинка: тверда палітурка

На жаль, цей товар зараз відсутній!

"Опис України” французького військового інженера і відомого картографа Г. Левассера де Боплана — одне з найважливіших історичних джерел, що розповідають про Україну XVII ст. Книга містить унікальні свідчення очевидця про природу України, становище й побут селян та козаків, морські походи запорожців. Протягом тривалого часу праця Боплана залишалася для західноєвропейських читачів цінним джерелом інформації про Україну та її народ. Вона була перекладена на ряд мов, серед яких, однак, не було українського перекладу всього тексту. Пропоноване читачам видання покликане заповнити цю прогалину.

Гадаємо, не випадково книгу відкриває опис Києва, який автор, по праву, називає "одним із найдавніших міст Європи". Адже це був природний еко­номічний, політичний та культурний центр українських земель. Незважаючи на дискримінаційну політику польсько-шляхетської держави, Київ продовжував відігравати помітну роль в історичній долі українського народу, виступаючи символом колишньої єдності всього східного слов'янства.

Значна частина сторінок книги присвячена розповіді про життя та госпо­дарську діяльність українських селян (читачів не повинен дезорієнтувати той факт, що підрозділ називається "Ремесла, якими займаються козаки"). На­ведений матеріал дає можливість дослідникам уточнити (і не лише дослідни­кам), які види ремісничого виробництва існували тоді на Україні, розширює нашу уяву про рівень розвитку землеробства. Слід зазначити, що Боплан не став апологетом шляхетсько-магнатського режиму на Україні. Можна було б це пояснити тим, що він як людина розумової праці також зазнав кривд і принижень від тих, кому служив задля заробітку. Але справа не тільки в цьому. Аналогічних принижень зазнавали й інші тогочасні інтелігенти, проте одні з них бездумно повторювали думки й ідеї, загальноприйняті у суспільних верхах, а інші свідомо й цинічно перекручували істину на догоду панам. Боплан належав до тих, хто зберіг людську гідність і співчутливе серце. Він з великою любов'ю описує характер та душевні якості українців. За його словами, «вони дотепні, кмітливі, винахідливі і щедрі, не прагнуть до великого, але надзвичайно кохаються у своїй свободі, без якої не уявляють життя». Далі автор пише, що українські селяни та козаки «надзвичайно міцні статурою, легко переносять спеку і холод, голод і спрагу, невтомні на війні, мужні, сміливі.., не дорожать власним життям».

Звертає увагу той факт, що Боплан без прикрас зображує реалії со­ціально-економічного життя на Україні 30-х років XVII ст. Він таврує жорстоке поводження польських феодалів з селянами-кріпаками. «Тутешні селяни,— за­значає автор,— заслуговують на співчуття. Вони мусять працювати власно­ручно і зі своїми кіньми три дні на тиждень на користь свого пана, а також сплачувати йому залежно від наділу, який тримають, повну кількість буассо зерна, багато каплунів, курей, гусей і курчат..., пани мають необмежену вла­ду не тільки над їхнім майном, а й над їхнім життям; ось яка велика свобода польської шляхти (яка живе наче в раю, а селяни — ніби перебувають у чисти­лищі). Тому як трапляється, що ці бідні селяни потрапляють у повну за­лежність до злих панів, то опиняються у ще жалюгіднішому стані, ніж катор­жани на галерах». Цими словами Боплан змальовує рабське, принижене ста­новище українського селянина, якого магнат чи шляхтич міг фізично пока­рати, ув'язнити, або навіть вбити, не несучи при цьому карної відповідаль­ності. Відзначимо, що твердження автора відносно 3-денної панщини стосується лише центрального регіону України. В західних повітах відробіткова рента досягала 4-5, а подекуди й 6 днів на тиждень з наділу, зате на крайньому сході була значно меншою.

Інший масив матеріалу книги присвячений характеристиці суспільно-політичного устрою, способу і тактики ведення військових дій запорозьких козаків (зокрема, морських походів). Досить лапідарно, але яскраво описує автор вибори кошового отамана на Січі, приготування до походу на Чорне море проти турецьких фортець, будівництво човнів-чайок і дії запорожців проти ворожого флоту. Боплан не розповідає докладно про той чи інший морський похід. Він дає узагальнюючу характеристику і відзначає найбільш яскраві деталі цієї невід'ємної частини сповненого смертельних небезпек козацького життя.

Боплан наводить цінні матеріали, які дозволяють зробити висновок про соціальне розшарування козацтва, про панівне місце в товаристві старшин­ської верхівки, становище і умови життя козацької сіроми. На відміну від тодіш­ніх польських політичних діячів, автор добре усвідомлював, що Січ (до речі, як і інші українські землі) виступала надійним щитом проти спустошливих вторг­нень кочівників у межі Західної Європи. "Цей новоздобутий край,— пише він у присвяті до книги,- є незборним захистом проти могутності турків та жорстокості татар, міцною перепоною, здатною зупинити їхні згубні і часті набіги..."

Увагу читачів приверне та частина книги, де надзвичайно колоритно, емоційно та цікаво описано побут і звичаї українців, зокрема весільну обря­довість. Вже самі назви розділів свідчать про зміст та спрямування авторської розповіді: "Як дівчата залицяються до парубків"; "Як відбувається весілля" та ін. Наведені Бопланом факти свідчать про великі традиції, що склалися впродовж багатьох століть і відбивали своєрідність етнічної культури укра­їнського народу.

Читачі звернуть увагу на той факт, що в книзі чимало місця відведено природно-географічному опису Криму та характеристиці життя і суспільної орга­нізації татарського населення. Для цього існували свої вагомі причини. Адже відомо, що агресивні дії султанської Туреччини та її васала Кримського хан­ства проти сусідніх народів стали джерелом їх нормального функціонування як державного організму. Але у справжню трагедію ці напади перетворилися для українського народу, який найбільше терпів від спустошень, зазнав величезних людських втрат. Боплан пише, що татари, «розбігаючись повсюди по селах, ...оточують їх, виставляючи по чотири сторожові пости довкола і під­тримуючи великі вогнища впродовж всієї ночі, побоюючись, щоб котрийсь із селян не втік. Потім грабують, палять і вбивають усіх тих, хто чинить їм опір, а тих, хто здався, забирають із собою; і не тільки чоловіків і жінок з немовлятами, але також і худобу, як наприклад, коней, волів, корів, баранів, овець, кіз...». Море людської крові, горе та спустошення залишали після себе татарські орди на Україні. "Ця картина,— пише автор,— може зворушити найбільш нелюдські серця, коли розлучається чоловік з жінкою, матір з дочкою без жодної надії ще колись побачитися, бо йдуть у жалюгідне рабство до без-божників-магометан, де зазнають безмежної наруги... Словом, найбільш тверді серця здригнулися б, слухаючи крики і співи, плач і стогони цих нещасних русинів, бо цей народ і співає, і голосить плачучи." Розповідь Боплана значною мірою доповнює уявлення дослідників про спосіб життя татар, їх етнічні особ­ливості, звичаї, тактику ведення військових дій тощо.

В тій частині книги, де йдеться про внутріполітичне життя в Речі Посполитій, слід відзначити розділи "Як обирають короля", "Про шляхетські вольності" та "Звичаї польської шляхти". Тут цікавими є не лише зображення механізму виборів польського короля та характеристика його політичних прерогатив, опис шляхетських прав і привілеїв (цей аспект політичного розвитку коро­лівської Польщі добре знайомий читачеві), але насамперед значення цього матеріалу як альтернативного щодо відтворення рабського становища укра­їнського селянства. Наведені факти об'єктивно свідчать також про те, що все­силля великої аристократії, яка гальмувала економічний розвиток країни, дба­ла лише про власні егоїстичні інтереси, потопала в розкоші, продавала себе і свою країну іноземцям, неухильно вело до занепаду польської держави.

Пропонована книга стане, безперечно, важливим джерелом для тих, хто цікавиться історією, географією, природою України XVII ст. На її сторінках можна знайти опис річок та озер, рослинного і тваринного світу, кліматичних умов і окремих аспектів козацької медицини, яка основувалася на давніх на­родних традиціях.

І, нарешті, в книзі містяться невеликі за обсягом, але надзвичайно важ­ливі повідомлення про обставини, хід та придушення козацьких повстань 1635 р. під керівництвом гетьмана нереєстрових запорозьких козаків І. Сулими та повстань 1637—1638 рр. (зруйнування Кодацької фортеці, битва під Кумейками, обставини покарання повстанців та ін.).

Звичайно, не все у книзі Боплана "Опис України" достатньо перевірене, точно та до кінця правдиво висвітлене і прокоментоване. Адже частину своїх записів він зробив зі слів сучасників (інколи не уточнивши фактів). Не виключе­но й те, що окремі авторські замальовки були зроблені на догоду читацьким смакам. На змісті твору не могло не позначитися перебування французького інженера на службі в шляхетському війську. Він будував фортеці, що мали служити опорними пунктами панування польських магнатів. Безпосереднім начальником його був великий коронний гетьман польського війська Ста­ніслав Конєцпольський, який криваво придушував селянсько-козацькі повстання. Сам Боплан був при шляхетському війську, яке воювало з повстанцями в 1637—1638 рр. Тому цілком природно, що на сторінки твору попали і Твер­дження, що відбивали погляди й пересуди шляхетського оточення письмен­ника. Особливою апологетичністю відзначається присвята цієї книги польському королю Яну-Казимиру, де всупереч історичним реаліям говориться про "пус­тельність" південно-східних земель, звеличуються «діяння» С. Конєцпольського в напрямі їх заселення та господарського освоєння і т. п.