Чумацькі пісні

Видавництво: Видавництво "Наукова думка"
Упорядники: О.І. Дей, А.Ю. Ясенчук (тексти), А.І. Іваницький (мелодії)
Жанр: Пiснi,ноти
Рік випуску: 1976
Кількість сторінок: 538
Обкладинка: цупка палітурка в супер обкладинці

Ціна: $182.54 USD

"Чумацькі пісні" — книга, що узагальнює півторастолітню історію записування та публікування чумацького циклу соціально-побутової пісенності. Як соціальне явище чумацтво здавна відоме на Україні, але особливо жваво воно розвивалося у XVII—XIX ст.
Однією з найдавніших відомих пісень, що показує кмітливість і відвагу чумаків при взятті Азова в 1637 р., є пісня "Ой що то за крячок". Окремі чумацькі пісні (про чайку-небогу та ін.) потрапляють до рукописних співаників першої половини XVIII ст. На початку XIX сг. ці пісні при-вертають все більшу увагу збирачів народної творчості. В 1810 р. у "Новейшем все-общем песеннике", виданому в Москві, та інших тогочасних співаниках була надрукована пісня "Да чумаче-бурлаче, молодий козаче, да що заробляєш, то і те пропиваєш". Серед записів 3. Доленги-Ходаковського з 10-х років XIX ст. зустрічаємо десять чумацьких пісень. П'ять пісень цього циклу вміщено у збірнику М. Максимовича "Малороссийские песни" (1827), а в його збірці "Украинские народньїе песни" (1834) вперше в фольклористиці запроваджено для них спеціальну рубрику. Одна з найперших спроб створити окремий збірник чумацьких пісень належить І. І. Срезневському. В архіві (ЦДАЛМ, ф. 436, оп. 1, од. зб. 321) зберігся складений ним рукописний збірничок "Чумацкие песни" із записів О. Хиждеу, В. Пассека, Росковшенко-вої та його власних.

Перша музична публікація чумацьких пісень пов'язується з іменем М. Максимовича, за ініціативою якого було споряджено нотний збірник, що складався виключно з українських пісень,— "Голоса украинских песен, издан-ньіе Михайлом Максимовичем" (М., 1834). 25 пісень цієї збірки були аран-жировані російським композитором О. Аляб'євим. Під номером 25 тут вміщено мелодію "Та іде чумак дорогою". Пі-шіше рубрики чумацьких пісень зустрічаємо у збірниках Е. Руліковського (1853), А. Метлинського ("Народные южно-русские песни", 1854), М. Маркевича ("Южно-русские песни", 1857). Як для свого часу, в останній збірці записи мелодій виконано ретельно, навіть з увагою до особливостей співу (див. випадки "огласовки" в піснях "Ой ясно, ясно", "Та із-під гори"); у ній загалом представлено розспівний стиль Східної України і Подніпров'я.

У 1860—1861 роках вийшло "Собрание малорусских народних песен" А. Єдлічки (у двох випусках), де знаходимо шість чумацьких пісень. На відміну від збірника Маркевича, тут три пісні представляють моторну течію в музиці  чумацьких  пісень,  а  інші   (як  і  весь   збірник) — наближаються   до   пісенно-романсового  стилю,  який  користувався  увагою  тогочасних  аматорів.
По дві-три мелодії чумацьких пісень вміщено у збірках 60-х років XIX ст. А. Коціпінського, О. Балліної, С. Карпенка, Марко Вовчок та О. Гулака-Артемовського. Це — основні музичні видання долисенківського періоду.

Тексти окремих чумацьких пісень без мелодій надруковано також на сторінках відомих збірок того часу: Вацлава з Олеська (1833), Жеготи Паулі (І, 1839; II, 1840), І. Сахарова (1838—1839), М. Гатцука (1857), М. Костомарова— Д. Мордовця (1859), М. Закревського (І—II, 1860), Д. Лавренка (1864), А. Червякова (1866), Я. Головацького (1863—1867), а також у широких етнографічних працях !. Часом з'являлися добірки пісень цього циклу і в періодичній пресі ("Киевские губернские ведомости", 1856, № 40; "Биб-лиотека для чтения", 1857, т. 142, 143; "Основа", 1862, V, VI, та ін.).

У 60-х роках вивченням чумацької пісенності зайнявся відомий фолькло-рист-демократ І. Я. Рудченко. В 1866—1867 роках він надрукував у газеті "Киевлянин" статтю "О чумаках й чумачестве", в 1872 р. у журналі "Вестник ЕвропьІ" (за вересень і жовтень) — нарис "Чумак в народних песнях", де дав соціально-історичну оцінку чумацтву, змалював на основі пісень широку панораму його життя та побуту. Підсумком і узагальненням усієї попередньої історії збирання чумацьких пісень стала збірка дослідника "Чумац-кие народньїе песни" (1874). В ній І. Я. Рудченко широко використав свої власні записи та рукописні збірки Т. Шевченка, Д. Пильчикова, П. Куліша, 3. Новицького, Л. Ільницького, О. Штангейма, К. Кибальчича, О. Русова, П. Рудченка (Панаса Мирного), які містили пісні з Київської, Чернігівської, Полтавської, Харківської, Катеринославської, Херсонської і Таврійської губерній. Якщо додати ще й друковані матеріали, записані в інших місцевостях, то можна сказати, що ця книга представила народні твори майже з усієї української етнографічної території. Всього І. Я. Рудченко мав у своєму розпорядженні понад 250 варіантів пісень. Провівши послівне зіставлення варіантів і друкуючи найповніший зразок (А), він при кожній пісні вказав на всі розходження в інших її записах (Б, В і т. д.). При цьому упорядник надавав перевагу недрукованим творам. Всі опрацьовані варіанти (рукописні й друковані) таким чином звелися до 65 пісенних тем.

В основу систематизації пісень був покладений їх зміст. "...Оскільки, на мою думку, ясне уявлення про якесь явище, оспіване народом, або про почуття, що викликало поетичний порив народної творчості, може бути досягнене при вивченні кожної пісні в сукупності її варіантів і у зв'язку з іншими однорідними піснями, то це й визначило систему мойого збірника,— писав І. Я. Рудченко.— Я згрупував у ньому пісні за провідним їх змістом"2. Такий принцип систематизації є головним і в сучасній фольклористиці.
З початком музично-етнографічної діяльності М. Лисенка, а потім і П Демуцького розкрилися нові грані чумацької пісенності. Для записів М Лисенка характерна велика точність фіксації ритму, інтонації, форми. Обробляючи народні пісні для голосу чи хору з фортепіано, композитор завжди дбав про життєву достовірність наспіву. Виконувалися ці пісні переважно од-ноголосно. Новою тематикою і широкою мелодичною варіантністю відзначаються записи П. Демуцького. В опублікованих ним зразках відчувається рука редактора-аранжирувальника.

Понад два десятки чумацьких мелодій знаходимо в записах О. Рубця. Переважна їх більшість — з Чернігівщини. Але його записи, як зауважив у свій час М. Лисенко, не завжди достатньо точно відтворюють народний спів.

Серед записувачів чумацьких мелодій слід згадати поляка О. Кольберга та чеха Л. Кубу. Записи Кольберга, для яких властива певна фрагментарність,— це ілюстративний матеріал з його етнографічних праць "^оіуп" та "РоЬисіе". Наспівна мелодика і традиційна чумацька тематика переважають у записах Куби з Полтавщини й Чернігівщини. Більше десяти записів належить А. Конощенку. Його нотація відзначається достатнім професіоналізмом. Як унікальні зразки багатоголосних построфних розшифровок варті уваги два записи Є. Ліньової ("Ой горе тій чайці", "Ой ходив чумак").

До даного тому входять також три записи поета С. Руданського та шість — історика і письменника Д. Яворницького. Хоч і виконані з окремими огріхами, вони засвідчують увагу до цих пісень обох авторів.

Після виходу узагальнюючого збірника І. Я. Рудченка помітно зріс інтерес до чумацьких пісень. Почали з'являтися нові публікації окремих текстів цього циклу, переважно варіантів до введених у згадану книгу. Зокрема, ряд чумацьких пісень зустрічаємо в п'ятому томі "Трудов" П. Чубинського (1874), в "Сборнике материалов для описання местностей й племен Кавказа" (1884, вип. IV), в третьому томі "Зтнографических материалов" Б. Грінченка (1899), в книгах — М. Довнара-Запольського "Белорусское Полесье" (1895), Д. І. Яворницького "Малороссийские народньїе песни, собранньїе в 1878— 1905 гг." (1906) та ін. Увагу чумакам, їх побуту й пісням приділяє М. Сум-цов у своїх "Очерках народного бьіта" (Харків, 1902); статті й матеріали про них друкують журнали "Киевская старина", "Зоря" та газети "Харь-ковские губернские ведомости", "Одесские ведомости" тощо. У 1913 р. в "Из-вестиях общества любителей изучения Кубанской области" (вип. VI) Г. М. Концевич виступає з статтею "Чумаки в народних песнях". До цієї теми звертаються й видавці лубочної літератури, зразками чого є книжечка С. Ф. Легасова "Молодой чумак" (М., 1890) та збірка пісень під заголовком "Чумак", видана в Москві у 1901 р. книгопродавцем А. Сазоновим. Немало зроблено для висвітлення чумацтва як суспільного явища та зібрано чумацьких пісень в радянський період, коли проблеми вивчення соціальної природи мистецтва стали провідними в науці. Цінні записи здійснили Г. Танцюра, М. Гайдай та інші. Зокрема, М. Гайдай у 20—40-х роках зібрав понад 60 зразків чумацьких мелодій. Його записи можна характеризувати як блискучу фотографічність, що являє цілком індивідуальний стиль нотації. Багато з них уперше друкується в цьому виданні.

До  нашого  тому  ввійшло  також  півтора  десятка   записів  відомого  вчено-го-фольклориста  К.  Квітки.   Головна  особливість   його   нотацій — максимальна документальність, прагнення до якнайточнішої фіксації ритму, інтонації і вимови.

У післявоєнні роки ряд найновіших записів з усіх областей України здійснили співробітники Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР. Окремо слід відзначити ті з них, в яких відображено багатоголосні розспіви.

У радянський час чумацькі пісні включалися до ряду збірників, серед яких передусім слід назвати "Українські народні пісні" (К., 1936), "Українські народні пісні" (в двох книгах, К., 1954) та "Українські народні пісні. Пісні суспільно-побутові" (К., 1967). В 1968 р. у серії "Із джерел української пісні", що виходить у видавництві "Музична Україна", опублікована невеличка популярна збірочка "Чумацькі пісні", до якої включено близько ста зразків пісень та їх варіантів. Однак вони подані без мелодій та паспортизації, що знижує вартість цього збірника.

За сторіччя з часу виходу в світ збірника І. Я. Рудченка, що нині став раритетним виданням, нагромадилася велика кількість нових записів чумацьких пісень, з яких у друк потрапляли тільки поодинокі варіанти. Отже, назріла потреба науково систематизувати та узагальнити весь рукописний і наявний друкований матеріал чумацької пісенності в окремому томі серії "Українська народна творчість".

Даний том "Чумацьких пісень" підготовлено на основі опрацювання близько 2000 варіантів пісень цієї тематики. До друку відбиралися найзмістов-ніші та художньо найдовершеніші зразки. Перевага надавалась записам з мелодіями. З них розпочинається подача варіантних розгалужень кожної пісенної теми.

Метод послівного зіставлення, застосований І. Рудченком для 250 варіантів, не міг бути використаний, оскільки це б завантажило книгу великою кількістю цифрово-літерних схем, які і важкі для прочитання та проведення реконструкції варіантів, і не дають змоги відобразити всі найдрібніші розходження.

Систематизація чумацьким пісень у томі проведена на основі їх змісту; вони подаються групами, кожна з яких відображає в життєвій послідовності певні сторони чумацького побуту, діяльності, переживань. Відкривають том пісні, що змальовують підготовку до чумакування, організацію валок, виїзд чумаків із дому, прощання з родиною. Далі йдуть твори про перебування чумаків у дорозі з усіма пригодами довгого шляху і т. д. У даному разі упорядники тому використали досвід подачі пісень, вироблений І. Я. Рудченком і обумовлений характером самого об'єкта зображення. При визначенні місця пісні в томі доводилось керуватися її провідним мотивом, який, як правило, виступає в комплексі з іншими, проте менше розвиненими.

Як відомо, мандрівне життя чумаків у розлуці з милими, родиною тощо подібне в загальних рисах до побуту козаків, а життя чумака вдома, у своєму селі майже нічим не відрізнялося від селянського, хліборобського. Тим-то значна кількість пісень про чумаків була простим пристосуванням уже готових народних творів про козаків, селян тощо. Замінювалась лише назва героя пісні {"козак", "хлопець", "вівчар", "мужик" і под. на "чумак") — і вона переходила в цикл чумацьких суспільно-побутових пісень. Скажімо, пісня "Та орав мужик край дороги" в багатьох варіантах має форму "Та орав чумак крайоги", а далі — про торбу з пирогами, вкрадену дівками. Жодних інших ознак відображення чумацького побуту в ній нема, та й, до речі, орання — зовсім не характерна риса саме чумацької діяльності. Таких пісень, за поодинокими винятками, ми не вносили до даного зібрання, вони представлені в інших томах серії. Зокрема, не включені до книги пісні "Ой по горі, по горі чумак вівці (або й гуси) зганяє" (ІМФЕ, ф. 8-4, од. зб. 335, арк. 15; ф. 29-3, зб 260, арк. 26 та ін.),"Де ти, чумак, волочився" (замість "наймит": Довнар-3апольськйй, Белорусское Полесье. Вьш. І. Песни пинчуков, К., 1895 стор. 122, № 535), "Ой по горі та женці жнуть, під горою та чумаки йдуть, попереду Дорошенко" і под. Зустрічаються загальновідомі жартівливі і танцювальні пісні з приспівом "Гей! Лучче жить-бить, жить-бить козаком, в Крим по сіль ходити, зваться чумаком" (Г. Концевич, Чумаки в народних песнях, стор. 25), однак у них цей приспів штучний і випадковий, тому й такі твори не ввійшли до тому.

Подібне стосується і деяких балад, в окремих варіантах яких виступають замість козаків, чужоземців тощо чумаки. Йдеться про балади на теми: а) про підмову козаками (чумаками) попаді Марусі, шинкарки Насті та сотнички Марини; б) про мандрівку з козаками (чумаками) підмовленої шинкарки; в) дівчини Галі, спаленої потім під сосною; г) про отруєння парубка (чумака) дівчиною; д) про вбивство розбійниками (чумаками) чоловіка Марусі; е) про розправу донця з жінкою, обмовленою матір'ю ("Ой ходив донець сім год по Дону"); є) про одруження брата й сестри — дочки шинкарки і козака (чумака). Багато варіантів цих балад записано в дуже скороченому вигляді, часто без драматичної колізії. У зв'язку з тим, що в серії "Українська народна творчість" балади вийдуть окремим томом (до нього будуть включені й "чумацькі" варіанти), а також маючи на увазі, що чумак виступає героєм цих балад не органічно, а по аналогії, що їх зміст не відображає типових рис і обставин саме чумацького життя й побуту, ми не вносимо цих зразків до даного тому.

Зважаючи на те, що окремі віршовані імпровізації на теми чумацьких пісень були зроблені, очевидно, народними співаками на замовлення записувача фольклору П. Мартиновича, ми не знайшли за потрібне подати їх у даній рубриці, оскільки ці зразки, по суті, не побутували (ІМФЕ, ф. 11-4, од. зб. 778, арк. 15, 18, 23—24; од, зб. 738, арк. 110; од. зб. 938, арк. 10 та ін.).
Ще на початку XIX ст. П. Шафарик ставив такі вимоги до збірників: "Ми мусимо дбати, аби всі збірки витворів нашої народної словесності були повні чистого зерна і щоб нічого з цього багатства не було поминуте" *. Ці міркування не втратили свого значення й досі. Упорядники даного тому серії прагнули дотримуватися такого принципу.

Варіанти, які не ввійшли до тому, згадані у примітках. Назви населених пунктів подаються відповідно до адміністративного поділу, що існував на час запису пісенних зразків.

У кінці тому подано алфавітний покажчик пісень, де на першому місці йде сторінка друку пісні, а на другому — примітки до неї.
При редагуванні нот по можливості проводився принцип узгодження з текстом. Однак там, де бракувало певних критеріїв підтекстовки, або де це вело до надмірного перевантаження нотного стану, мелодії залишалися в тому вигляді, який вони мали у записувачів.

Тексти публікуються за нормами сучасного правопису із збереженням окремих діалектних лексичних і синтаксичних форм.
Кожен з упорядників виконав конкретну ділянку роботи: А. Ю. Ясенчук підібрала матеріали з рукописних та друкованих джерел, склала алфавітний покажчик; О. І. Дей опрацював і систематизував весь текстовий матеріал, склав примітки на основі зіставлення варіантів; А. І. Іваницький відібрав з різних джерел та підготував нотну частину тому, розшифрував ряд мелодій з магнітофонної стрічки. В процесі публікації тому коректуру нотної частини провів А. Ф. Омельченко, за що упорядники висловлюють йому подяку.

ЗМІСТ:
Від  упорядників
Соціально-побутові пісні чумацького циклу. О.  І. Дей 
Музичний   склад  чумацьких   пісень.  А.   ї.   Іваницький

ВІД'ЇЗД ЧУМАКІВ У ДОРОГУ
Виїзд із села. Проводжання і прощання 
Бідування  чумакової сім'ї після  від'їзду  господаря
Безталання бідних чумаків і їх родин 
Туга   чумака   за   домівкою   та   дівчиною.   Журба   милої   після   проводів у дорогу 

ЧУМАЦЬКИЙ ПОБУТ
Будні чумацької валки. Злигодні мандрівного життя 
Чумак і воли. Втрата худоби 
Життєво-філософські   малюнки-роздуми     (алегорично-дидактичні теми)

НАПАДИ ТАТАР І ГРАБІЖНИКІВ
Зайняття татарами чумацьких волів.  Напади орди на чумацькі валки в Криму
Перемога  чумаків   над  нападниками-розбійниками 
Легендарні пісні про допомогу чумаків війську

ХВОРОБА І СМЕРТЬ ЧУМАКА
Тяжка  пригода   в   дорозі — недуга   чумака.   Наказ   хворого   товаришам
Трагічна загибель чумака. Затримка валки в осінньому степу
Нестача корму худобі 
Недуга та смерть чумака (Макара, Микити, Давида, Захарченка та ін.)
по  дорозі  на   зимівлю  до  Лугу 
Помираючий чумак і родина. Туга за любою дівчиною. Передсмертні прохання чумака 

РОЗШАРУВАННЯ СЕРЕД ЧУМАЦТВА
Чумак і селянин (зіставлення занять і характерів)
Чумак у кабалі в багатого господаря
Адміністративні   обмеження   чумацтва.   Зубожіння   чумаків   і   опір   багачам 
Гірка доля  чумака-наймита, Сирітство.   Журба.  Бурлацьке   горе   й   поневіряння
Чумацькі гулянки з горя і туги. Хвилинні розради 
 
ПОВЕРНЕННЯ  ЧУМАКА  ДОДОМУ
Повернення  з  дороги
Чумак  і  дівчина.  Кохання 
Нещасливе  кохання
Одруження   чумака.   Жаль   за   чумацьким   привіллям.   Невдала   жінка
Жінка — дома, чоловік — у дорозі. Туга жінки в довгому чеканні
Безгосподарність чумака і його жінки 

ПРИМІТКИ. ДОДАТКИ
Список умовних   скорочень   використаних   джерел 
Примітки
Алфавітний покажчик

Деякі пісні з цієї книги:

ОЙ ВОЛИКИ ВИ МОЇ

— Ой волики ви мої,
Да воли половії,
Ой і де будем ночувати?
— Ой у широкій долині.
— Ой волики ви мої,
Да воли круторогі,
Ой і що будем вечеряти?
— Да кавуни та дині.
— Ой волики ви мої,
Та воли одномасні,
Ой і де будем ночувати?
— Та й у дівчини Насті.
— Ой і де будем ночувати?
— Та й у дівчини Насті.
— А що будем вечеряти?
— Та перепелочку в маслі.
Небагато чумак з'їв:
Тільки крильця, реберця,
Заболіло в чумаченька
Коло серця, коло серця.

ЇХАЛИ ЧУМАКИ З УКРАЇНИ

}хали чумаки з України,
Викресали вогню з кременини.  (2)
Викресали вогню з кременини
Та й пустили пожар по долині.  (2)
Запалили пожар по долині,
Запалили гніздечко солов'їне.  (2)
— Сива зозуленько, сестро ж моя,
Ой пропав я тепер й діти мої!  (2)
— Чи я не казала, ти ж мій брате:
Не мости гніздечка край лужечка.  (2)
А мости гніздечко у лужечку,
На високім древі, на вільшині.  (2)
Ніхто ж того древа не зрубає,
Ніхто ж твоїх діток не спіймає.  (2)
Ой молодий козак розгулявся,
Під козаком коник розігрався.  (2)
Та й на синє море увігнався,
На синьому морі обломався.   (2)
Бийся, коню, вибивайся
До тій, що любив, ще й кохався. (2)
До тій вдовоньки молодої,
А до тих діток-сиріточок.  (2)
А до тих же діток-сиріточок,
Що ходять по вулиці без сорочок.  (2)

ОЙ ЯСНО, ЯСНО СОНЕЧКО СХОДИТЬ

Ой ясно, ясно сонечко сходить,
Та хмарненько заходить.
Смутен, смутен чумацький отаман
Та й по табору ходить.
Ой він ходить, білі руки ломить
Та словесно говорить:
— Ой ви, хлопці, всі добрі молодці,
Та вставайте, вози мажте!
Хлопці встали, вози помазали,
Сірі воли позапрягали.
Шляхом ідуть — нові вози риплять,
Сірі воли ремиґають.
А попереду чумацький отаман
На воронім коні грає.
Ой він грає, виграває,
До табора привертає.
Ой він грає, виграває,
До табора привертає:
— Ой ви, хлопці, всі добрі молодці,
Де будемо ночувати?
Ой недалеко до зеленого гаю
Стали вони ночувати.
А із-за ліса, з зелена байрака,
Розбійники виглядали.
— Ой здорові, всі хлопці, ночували!
Скажіть, скажіть, вражії сини,
Ой та скажіть, превражії сини,
Хто між вами найстаріший?
— Наш отаман онде сидить між возами,
Умивається сльозами.
— Ой ви, хлопці, всі добрі молодці,
Та беріте друки в%руки.
Гей ви, хлопці, всі добрі молодці,
Та беріте друки в руки:
Бийте, бийте, бийте та в'яжіте,
На нові вози кладіте.
Ой та бийте, бийте та в'яжіте,
На нові вози кладіте.
Та повеземо у город у Полтаву,
Та зробимо собі славу.
Розбійничків сорок і чотири
Нас десяти не побили.
І ви, хлопці, всі добрі молодці,
Собі славу наробили!