Весільні пісні (у 2-ох книгах)

Видавництво:
Упорядники: Іваницький А. І.
Жанр: Пiснi,ноти
Рік випуску: 1982
Обкладинка: цупка палітурка в супер обкладинці

Ціна: $346.25 USD

Пропонований том "Весільні пісні" (у двох книгах) із серії "Українська народна творчість" - перше в історії української фольклористики видання, що включає весільні пісні з усієї території України без опису обряду, але здебільшого з мелодіями. Переважна частина їх вводиться в науковий обіг вперше.

Публікація українських весільних пісень має свою історію. Починаючи від 3. Доленги-Ходаковського (1820) і аж до сьогоднішніх днів, їх друкували у багатьох збірниках народної творчості, як правило, окремими розділами, але під різними рубриками, бо не всі публікатори чи упорядники вважали весільні пісні обрядовими. Так, скажімо, В. Залеський, не відносячи їх до обрядових, подав у розділі "Пісні при різних урочистостях" (1833); А. Метлинський (1854) помістив у розділі "Песни житейские" (сюди, крім весільних, за його поділом входили також колискові, пісні про кохання, сімейно-родинні, поминальні); П. Чубинський (1877) вважав весільні пісні обрядовими і на доказ цього в четвертому томі "Трудов", який має назву "Обряды: родины, крестины, свадьба, похороныї", навів 1943 весільні пісні в тканині зведеного опису весілля; Я. Головацький (1878), як і П. Чубинський, відносив весільні пісні до обрядових, однак надрукував серед пісень "При семейных праздниках і увеселениях" (цей розділ включав: "А. Ладканя или свадебньїе песни. В. Плясовне песни или песни к пляске"); у Д. Яворницького весільні й колискові йдуть під рубрикою "Пісні сімейного життя".

Радянська фольклористика відносить весільні пісні до циклу родинно-обрядової народної творчості.
Принципи публікації весільних пісень були різними, їх можна згрупувати так:
1) пісні в описах весілля з певної місцевості (село, повіт або район, губернія або область), з мелодіями або без них (П. Чубинський, Б. Грін-ченко, І. Демченко, В. Верховинець, 1. Колесса, В. Милорадович та ін.);
2) окремі добірки пісень з певної території без опису обряду, з мелодіями або без них, упорядковані за ходом весілля (Жегота Паулі, В. Залеський, Д. Яворницький та ін.);
3) весільні пісні без мелодій з багатьох територій України, згруповані як одне ціле за функціональним принципом по ходу обряду, в зведеному описі (П. Чубинський) або без нього (А. Метлинський);
4) добірки з мелодіями без опису обряду і без зазначення території (М. Лисенко);
5) весільні мелодії або типи весільних мелодій з певних етнографічних регіонів без обрядових орієнтирів і, як правило, без повних текстів (Й. Роздольський і С. Людкевич, Л. Плосайкевич і Я. Сенчик);
6) весільні мелодії з декількох територій без групування, без обрядової вказівки біля зразків і нерідко також без повних текстів (К. Квітка);
7) нечисленні або й зовсім поодинокі зразки (з мелодіями чи без них, з обрядовим паспортом чи без нього), друковані без певної системи (А. Ко-нощенко, Є. Ліньова, 3. Радченко та ін.).

Отже, публікація весільних пісень і до революції, і за радянського часу здійснювалась або за територіальним принципом (переважно), якому був підпорядкований функціональний, або за функціональним (частково), якому підпорядковувався територіальний, або взагалі без яскраво виявленої системи. Спостерігалось таке явище: описи без пісень, піс-ні без описів; тексти без мелодій, мелодії без повних текстів. Окремим виданням весільні пісні з усієї території України, тим більше з мелодіями, не виходили.

Взагалі в ідеалі (якщо підходити до вивчення весілля комплексно) весільні пісні повинні подаватися разом з тим етнографічним матеріалом, з яким вони співіснують і з яким нерозривно" зв'язані,- тобто з описом весілля, тим більше, що весілля кожного етнографічного району, навіть кожного села, має свої локальні особливості, свій пісенний репертуар (і це не тільки в українців, а й у росіян та інших народі). Ось чому весільні пісні - чи в описі весілля, чи без нього - публікувались і публікуються переважно за окремими місцевостями чи етнографічними\ареалами *. Однак зробити опис весілля певної місцевості (села, району) -^досить складна справа, яка вимагає багато часу, знань, уміння, досвіду, спостережливості записувача. Мабуть, тому авторами описів, як правило, є люди, пгдбагато років прожили в тому чи іншому селі, досконало знають обряд.

Детальних описів весілля з піснями - небагато, а описів, де подані з мелодіями, то й зовсім мало, можна сказати, одиниці2. Це підтвердив виданий 1970 р. в серії "Українська народна творчість" том "Весілля" 8, де вперше подано описи весілля з усієї території України за 300 років, починаючи від Боплана (1650) аж до кінця 60-х років нашого століття. Із вміщених там 22 описів тільки 14 - з мелодіями, та й то 10 із них опубліковано вперше. Хоча після четвертого тому "Трудов" Чубинського4 "Весілля" є найбільшим за кількістю пісень і за охопленістю територій виданням, воно тільки частково представило весільно-обрядову пісенність, що пояснюється передусім як обмеженістю наданого йому обсягу, так і відсутністю взагалі описів з мелодіями з багатьох місцевостей України. З цієї причини у "Весіллі" випали такі важливі райони України, як Дніпропетровщина, Херсонщина, Черкащина, Сумщина, Донеччина, Харківщина, Кіровоградщина, Ворошиловградщина, а також Житомирщина, Одещина та деякі інші. Тим часом у названих та суміжних з ними місцевостях зафіксовано весільні пісні з мелодіями без опису обряду, які є неоціненним першоджерелом і для філолога, і для музикознавця, і для етнографа. Цей матеріал, що вперше дає можливість читачеві й досліднику ознайомитись із весільною пісенністю в музичному звучанні із згаданих районів України, разом із зразками, записаними на інших територіях, і складає том "Весільні пісні". Таким чином, попри самостійне значення, том є також своєрідним доповненням до видання "Весілля".
Виходячи зі специфіки українського весільного фольклору (деяких жанрів, наприклад причетів, у ньому немає), а також зважаючи на велику кількість українських весільних пісень порівняно з іншими жанрами фольклору5 і на тісну прив'язаність їх до певних територій, пропонований том "Весільні пісні" видається у двох книгах. Книга перша охоплює центральні й східні області України - Полісся (за винятком Волинського Полісся), Наддніпрянщину, Слобожанщину, Степову Україну, тобто сучасні Київську, Полтавську, Чернігівську, Житомирську, Черкаську, Харківську, Сумську, Дніпропетровську, Запорізьку, Херсонську, Миколаївську, Донецьку, Одеську, Ворошиловградську, Кіровоградську області (сюди ж увійшли пісні, записані від українських переселенців у РРФСР); у другій книзі представлені зразки із Волині, Поділля, Буковини, Прикарпаття, Закарпаття, тобто сучасних Волинської, Вінницької, Хмельницької, Львівської, Ровенської, Тернопільської, Чернівецької, Закарпатської, Івано-Франківської областей. У кожній книзі пісні розташовано по розділах, що умовно показують хід обряду,- від сватання до кінця весілля, перезви. Сирітські весільні пісні, а також пісні, які виконують, коли дівчина виходить заміж за вдівця або _за нелюба, записані на всій території України, винесені в окремі розділи у кінці другої книги, оскільки вони на звичайному весіллі не співаються. Такий поділ дає можливість конкретніше прив'язати ті чи інші зразки до певного етнографічного ареалу, адже багато пісень співається тільки в центральних і південно-східних областях України або тільки в західних областях. Проте при такій систематизації матеріалу розпадається стрункість наукового апарату в примітках і коментарях, бо частина однакових пісень або їх варіантів співається на обох ареалах, по всій Україні. Саме останнє часом унеможливлює розподіл коментарів до одного гнізда варіантів: доводиться штучно розривати не тільки це гніздо споріднених текстів, а й коментарі та вказівки на паралелі до них у примітках (у таких випадках дається перехресне відсилання на номери в обох книгах).

При укладанні "Весільних пісень" виникла значна складність, пов'язана як з добором матеріалу, так і з його систематизацією. Перед упорядниками стояло завдання: подати в томі художньо досконалі зразки переважно з мелодіями з усієї України, без використання того величезного нотно-пісен-ного матеріалу, що ввійшов до видання "Весілля". Ті розрізнені поодинокі зразки, розпорошені по різних збірниках, та декілька десятків мелодій у добірках Квітки, Роздольського й Людкевича, Плосайкевича й Сенчика, справі зарадити не могли. Залишався один шлях - шукати в архівах і залучати сучасні записи.

У процесі систематизації матеріалу треба було подолати своєрідний і складний бар'єр, що криється в самій природі весільної пісні. По-перше, однакові пісні або їх варіанти в різних селах співаються в різні моменти обряду; до того ж одна і та ж пісня може виконуватися на весіллі декілька разів - і також на різних етапах обряду. По-друге, в різних етнографічних районах України тривалість обряду різна (буває один-два дні, а буває тиждень і більше), послідовність окремих етапів обряду в різних місцевостях також неоднакова. Але найбільше перепон виникло при систематизації пісень, біля яких відсутня вказівка на час виконання їх в обряді. Це позбавляло можливості поставити ту чи іншу пісню в якийсь розділ з твердою певністю, що саме тут вона повинна стояти.

У примітках і коментарях до пісень подаємо, крім загального паспорта, вказівку, коли, на якому етапі вони виконуються, хто їх виконує і при яких обрядових обставинах. Якщо таких даних^ааписувач не залишив, то пісня ставилась у певний розділ із урахуванням подібних варіантів з інших місцевостей, а також змісту, форми і настрою пісні. Деякої суб'єктивності тут було важко уникнути, бо неможливо з цілковитою певщстю^тановити, коли ж виконувалась пісня в обряді, якщо записувач, нотуючи її, не залишив таких свідчень. Вміщуючи пісенний зразок у відповідний розділ, упорядник дає досліднику загальний орієнтир, в який момент весільного обряду могла співатися дана пісня. Взагалі питання систематизації весільних пісень, біля яких немає обрядового паспорта, тісно стикається з методикою їх записування, якою не завжди володіє в досконалості кожний записувач.

Обрядовий паспорт береться в лапки (як у примітці, так і в коментарях) у тому випадку, коли він цитується; без лапок подаємо обрядові вказівки записувача в скороченому або відредагованому нами вигляді, а також ті, що є смисловою витяжкою із опису весілля. У примітці до кожної пісні вказано також джерело, звідки вона взята, зазначено наявність мелодії до неї та паралелей з друкованих і рукописних матеріалів, якщо вони виявлені. Численні варіанти до окремих пісень свідчать про широке їх нотування записувачами, а значить, і побутування в житті.

Якщо варіанти однієї і тієї ж пісні, записані в різних місцях, співаються в різні моменти весілля, а отже, і в томі вміщені в різних розділах, то в примітці подано перехресну вказівку номерів цих пісень з метою їх порівняння. У том включено тільки весільні пісні обрядового характеру. Пісні, які співаються на весіллі, але насправді не є весільно-обрядовими, в томі не представлені.
Біля пісень, взятих до тому, було позначення записувачів - "весільна". У поодиноких випадках, коли таке позначення відсутнє, а насправді пісня є весільною, в примітці застережено: "Не зазначено, що весільна".
Розділи й підрозділи визначалися наявністю і кількістю пісень даного циклу; назви їх подані за народною термінологією. Сороміцькі перезв'ян-ські пісні до тому не включені.

Усі пісні в кожній книзі пронумеровано. Якщо мелодія повторюється, то біля номера тексту вказано й номер мелодії із відповідної пісні (наприклад, 822-314; 822 - номер тексту, а мелодія до цього тексту із пісні № 314). Такі дані беруться із твердження записувача чи розшифровщика. Місце запису подається за адміністративним поділом, що існував на час запису.

Тексти пісень друкуються за сучасним правописом, із збереженням лексичних, морфологічних та синтаксичних діалектних особливостей. Збережено, зокрема, предикативні звуки (гочі - очі), форматну та звукову метатезу (копривонька - кропивонька, кирниця - криниця), діалектні особливості наголосів (попозерай, зацвйли, ангелі), тверде закінчення в дієсловах теперішнього часу третьої особи однини (ходит) та множини (ходят), тверде р у західноукраїнських говорах (зора) тощо. Фонетичні діалектизми наближено до норм літературної мови: не збережено дифтонги північних говорів, звук д (г) за відсутністю в українському алфавіті, написання -цця в дієсловах третьої особи однини і множини (хочецця - хочеться, смі-юцця - сміються), ненаголошені голосні е, й - мині - мені; в лемківських записах не зберігається веляризація л (сіва -сіла, обвалива -обвалила). Як і у виданні "Весілля", відтворення текстового і музичного компонентів пісні максимально відображає живе звучання в побуті (матюнка, їван, за-зуля, мнята, зділи, ходе та ін.). У сучасних записах багатоголосих пісень, розшифрованих з плівок, повторення окремих складів (ходила ... ла) передано через три крапки.

У нотній підтекстовці в круглі дужки взято додаткові вокалізми та консонантизми ("огласовки"), які виникали під час співу; прикінцеві склади в слові, що в живому виконанні не звучать, беруться в квадратні дужки: сказа[ла]. Літери, склади або слова, відсутні в поетичному тексті оригіналу, також подано в квадратних дужках.

У випадках принципових розходжень між розшифрованим уже текстом, що зберігається у фондах, і справжнім звучанням пісні на плівці у примітці зазначаємо: "Текст подається за плівкою" (з вказівкою шифру плівки).
Різночитання між текстом пісні й підтекстовкою під мелодією, наявне подекуди у записувачів (в оригіналі), що пояснюється імпровізаційністю виконання, винесено упорядником у варіанти біля тексту.

У виданні вжито такі скорочення: упорядник - упор., записувач - зап., варіант - вар., розшифрував - розшифр., порівняй - пор.
Мелодії, вміщені в томі, записано у різний час особами різної кваліфікації. Зрозуміло, що якість записів неоднакова. Внаслідок цього при редагуванні нотного матеріалу важко було дотримуватися єдиних критеріїв. Записи М. Лисенка, К. Стеценка, П. Козицького, Г. Верьовки, М. Вериків-ського, П. Майбороди, К. Квітки, Ф. Колесси, В. Харківа, М. Гайдая, Т. Онопи, розшифровки С. Людкевича відповідають науковим вимогам. Деякі матеріали О. Кольберга, С. Турика, М. Пристая, А. Остащенко містять певні неточності. У цих випадках редакторське втручання обмежувалося переважно заміною музичних розмірів там, де помилки були очевидні. Ритм, як правило, лишався недоторканим. У кількох зразках знаки альтерації при нотах було винесено в ключ. У записах С. Турика місцями змінено музичну орфографію (при цьому звучання залишається незмінним). Записи О. Кольберга, виконані почасти в ескізній манері, не піддаються редагуванню. Тому їх вміщено, як правило, без змін. У деяких лемківських піснях (записи Я. Бодака) мелодії подані в транскрипції в соль мажо^ (мінор) та ре мажор (мінор); "ромбічна" нота в дужках на початку мелодії вказує абсолютну висоту першого звука пісні.

Том складається переважно (на 80-90%) із ааписів, що знаходяться у фондах Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР і публікуються вперше. Більшість цих записів зроблена кореспондентами та співробітниками інституту.
У томі вміщено 2256 пісень, 1662 з яких - з мелодіями. Це тільки частина наявного на сьогодні великого весільно-пісенного матеріалу.
Упорядкування тому завершено в 1977 р. В його підготовці взяли участь: 

М. М. Шубравська - виявлення і добір до обох книг текстового та музичного матеріалу з рукописних і друкованих джерел, його систематизація та упорядкування, підготовка та редакція текстів, складання приміток і коментарів, виявлення паралелей до пісень, написання передмови, статті "Від упорядників", складання словників, алфавітних покажчиків.

А. І. Іваницький - редакція та впорядкування нотного матеріалу до першої книги, музична коректура обох книг, розшифровка мелодій, написання статті "Музика українського весілля".

Н. А. Бучель - редакція та впорядкування нотного матеріалу до книги, розшифровка мелодій.

Упорядники висловлюють подяку працівникам відділу фондів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР за сприяння в роботі над архівними матеріалами та всім кореспондентам, що надіслали матеріал до тому, а також 3. І. Василенко за участь у розшифровці мелодій.

ЗМІСТ:
Том 1. Полісся, Наддніпрянщина, Слобожанщина, Степова Україна:
Від упорядників
Весільну   цісенніоть   на   Україні   та   її   обрядова   функція. М. М. Шубравська
Музика українського весілля. А. І. Іваницький
І. Сватання
II. Заручини
ІІІ. Готування до весілля
1. Калач і після калача
2. Молода збирає дружок
3. Молодий запрошує світилок і бояр
IV. Вінок
V. Гільце (вільце)
VI. Розплітання, розчісування коси в суботу
VII. Запросини на весілля
1. Молода запрошує (кличе) на весілля
2. Молода запрошує родину молодого на весілля
3. Молодий запрошує на весілля
4. Молодий запрошує родину молодої на весілля
VIII. Коровай і шишки
1. Коровайниці збираються, розчиняють тісто і місять
2. Бгають (ліплять) шишки
3. Виробляють   (Ліплять,  бгають)   коровай
4. Коровай саджають у піч
5. Коровайниці помили руки, несуть воду на тік
6. Коровай печеться, коровайниці виносять діжу в комору
7. Коровай вийняли з печі і вбирають (квітчають)
8. Качають локшину. Ліплять дивень
IХ. Молода повертається після запросин додому
Х. Дівич-вечір
1. Молода сідає на посад
2. Молода на посаді. Дівич-вечір
3. Вечеря з дружками у молодої
4. У молодої чекають молодого
5. У суботу в молодого. Молодий їде до молодої
6. Молодий з почтом приїхав до молодої
7. Мрлрді на посаді в суботу. Молодому і боярам приши- , вають квітки і стрічки
ХI. Молоду вбирають до шлюбу
1. Заплітання    (розплітання), розчісування коси
2. Молоді кланяються батькам перед від'їздом до шлюбу
ХII. Якщб Ідуть (їдуть) від шлюбу (вщчання) до молодої
ХІІІ. Молоді в домі молодої за столом (після шлюбу)
ХIV. Якщо їдуть після шлюбу до молодого
XV. Учта  на  весіллі
ХVI. Весільні приспівки до страв
ХVII. Пісні    куховарці
XVIII. Пісенна перепалка за весільним столом
1. Дружки кепкують над  боярами
2. Дружки глузують із старшого боярина
3. Жартівливі перекори між дружками, світилками, боярами і дружком
4. Пісенні діалоги між світилками і дружками
5. Передирки між свахами і дружками
6. Пісенні дотинки сватам, музикам
XIX. З хати виходять на двір. Приспівки до весільного танцю
XX. У молодого. Обід. Весільний поїзд лаштується їхати по молоду. В дорозі
XXI. У молодої. Чекають приходу (приїзду) молодого з поїздом
XXII. Весільний поїзд молодого приїхав по молоду
1. Біля воріт
2. Весільний поїзд молодого впускають у двір
3. Молодий з поїздом біля порога хати молодої
4. Теща зустрічає зятя
5. Молодий увійшов у хату
6. Молода на посаді. Молодий сідає біля молодої за столом
XXIII. Викуп молодої. Брат продає сестру
XXIV. Подарунки з боку молодого і з боку молодої
XXV. Покривання молодої
1. Як розбирають молоду
2. Як покривають молоду   (завивають у намітку, в'яжуть очіпок)
XXVI. Розподіл     короваю
1. Коровай крають   (ділять)
2. Жартівливі пісні до розподілу короваю
XXVII. Перепій.    Дарування
XXVIII. Молоду виряджають до молодого
1. Вечеря у молодої перед від'їздом її до свекрухи
2. Дружки прощаються з молодою. Молода здає дівоцтво
3. Молодий здає парубоцтво
4. Дружки від молодої ідуть до старшої дружки
5. Молода вибирається з рідного дому
6. Прощання молодої з батьками, родиною, родом
7. Коли молоду ведуть з батькового двору
8. Брат проводить сестру (молоду)
9. Сідають на вози
10. Зі скринею виїжджають з двору
11. Як забрали молоду
XXIX. Молоду везуть до молодого
XXX. Молоду привезли до молодого
1. Зустріч із  родиною  молодого
2. Комора
3. Якщо молода зберегла цноту до шлюбу
4. Зять їде до тещі
5. Як молода не чесна
XXXI. Понеділкові весільні пісні. У молодого. Приїхала перезва від молодої. Молодій приносять снідати, ведуть до криниці
XXXII. Перезв'янські  пісні.  На придани
XXXIII. Кінець  весілля
1. "Б'ють кашу". Подяка господарям
2. Пісні про хід весілля
Примітки.  Додатки
Список умовних скорочень використаних джерел
Примітки
Словник малозрозумілих слів
Алфавітний покажчик пісень
 
Том 2. Волинь, Поділля, Буковина, Прикарпаття, Закарпаття:
І.     Сватання
II.   Заручини
III.  Готування до весілля
1. Калач і після калача
2. Молода збирає дружок
IV. Вінкоплетини (плетуть, в'ють, шиють вінок)
V.   Гільце. Деревце. Різка
VI. Субота. (Розплітання, розчісування коси)
VII. Запросини на весілля
1. Молода запрошує (кличе) на весілля
2. Молода запрошує родину молодого на весілля
3. Молодий запрошує на весілля
4. Молодий запрошує родину молодої на весілля
VIII. Коровай
1. Мелють на коровай
2. Коровайниці збираються, розчиняють тісто і місять
3. Коли виробляють (ліплять, бгають) коровай
4. Коровай сажають у піч
5. Коровайниці помили руки, несуть воду на тік
6. Коровай печеться, коровайниці частуються за столом
7. Коровай вийняли з печі і вбирають  (квітчають)
IX. Молода повертається після запросин додому
X. Починається весілля
XI. Старости молодого приносять дари молодій
XII. Молода висилає молодому сорочку
XIII.  Дівич-вечір
1. Молода сідає на посад
2. Молода   на   посаді.   Дівич-вечір
3. Вечеря з дружками у молодої
4. У суботу в молодого. Посад
5. Молодий лаштується їхати до молодої
6. Молодий з почетом їде до молодої
7. Молодий з почетом приїхав до молодої
8. Весільна дружина молодого ввійшла в хату. Молода ховається
9. Свашки підносять матері молодої дари  (хліб)
10. Молоді на посаді в суботу. Молодрму і боярам пришивають квітки і стрічки. Молода гфишиває молодому до капелюха барвінковий вінок
XIV. До шлюбу
1. Молоду вбирають до шлюбу. Заплітання (розплітання, розчісування) коси
2. Молодий вбирається до шлюбу
3. Молодий з почтом їде до молодої
4. Молодий приїхав до молодої
5. Читають корону
6. Молоді кланяються батькам, щоб їхати до шлюбу, до вінця. Батьки благословляють молодих
7. Сіли на віз, на коней, їдуть (ідуть) до шлюбу
XV. Від шлюбу
1. Ідуть  (їдуть)  від шлюбу  (вінчання)  до молодої
2. Молоді в домі молодої за столом
3. Якщо їдуть після шлюбу до молодого
XVI. Учта на весіллі
XVII. Весільні приспівки до страв
XVIII. Пісні куховарці
XIX. Пісенна перепалка за весільним столом
1. Дружки і світилки кепкують над боярами, дружбою
2. Жартівливі перекори між дружками, світилками, боярами і дружком
3. Дружки дражнять сватів, старосту
4. Пісенні діалоги між світилками і дружками
5. Передирки між свахами і дружками
6. Пісенні дотинки сватам, музикам
XX. Весільні вівати
XXI. Пісні та приспівки до весільного танцю
XXII. Весільні пісні родинно-побутового характеру
XXIII. Молодий від'їжджає до свого дому
XXIV. У молодого. Обід. Весільний поїзд лаштується їхати по молоду
XXV. У молодої. Чекають молодого з поїздом
XXVI. Молодий приїхав по молоду
1. Весільний поїзд молодого впускають у двір
2. Молодий з поїздом біля порога хати молодої
3. Молодий увійшов у хату 
4. Молодий сідає біля молодої за столом, на посаді
XXVII. Викуп молодої.  (Брат продає сестру)
XXVIII. Подарунки молодого
XXIX. Покривання молодої. Очепіни
1. Як розбирають молоду 
2. Як  покривають  молоду   ("чепчавуть",  завивають у намітку)
XXX. Ідуть з короваєм до молодого чи молодої
XXXI. Розподіл короваю
1. Коровай крають (ділять)
2. Жартівливі пісні до розподілу короваю
ХХІІ. Перепій. Дарування. Почесне   (посаг). Повниця
XXXIII. Ділять колачі і розбирають курагов
XXXIV. Молоду виряджають до молодого
1. Вечеря у молодої перед від'їздом її до свекрухи
2. Дружки прощаються з молодою
3. Дружчини 
4. Молода вибирається з батьківського дому
5. Прощання молодої з батьками, родиною, родом
6. Коли молоду забирають
7. Сідають на вози
8. Зі скринею виїжджають з двору
9. Як забрали молоду
XXXV. Молоду  везуть до  молодого
XXXVI. Перепий молодих у дорозі
XXXVII. Молоду привезли до молодого
1. Зустріч із родиною молодого
2. Комора  
3. Якщо молода зберегла цноту до шлюбу
4. Зять їде до тещі
5. Як молода не чесна 
XXXVIII. Понеділок. У молодого. Приїхала перезва (придани) від молодої. Молодій приносять, снідати. Ведуть її до криниці
XXXIX. Перезв'янські пісні
ХL. Бояри випроводжають свахів у понеділок
ХLI. Кінець весілля. Подяка господарям
ХLIІ. Пісні про хід весілля
ХLIІІ. Сирітські весільні пісні (молодий або молода сирота)
ХLIV. Коли дівчина виходить заміж за вдівця
ХLV. Коли віддають за нелюба
Примітки.   Додатки

Деякі пісні з книги:

ОЙ ТИ, ДУШЕЧКО, НАША МАРІЧКА

Ой ти, душечко, наша Марічка...
Помаленьку йдіте.
Помаленьку йдіте,
Пилом не пиліте,
Щоб нашая пава 
Пилом не припала. Гу!
Щоб наша Марійка
Звечора виспалась. Гу!
Ой ти, душенько, наша Марійка...
Брязнули ключі.
Ой брязнули ключі,
Із церкви ідучи,
На новім помості
До свекрухи в гості.

ОЙ ТАТАРИН БРАТІЧОК

А
Ой татарин братічок,
     Татарин,
Продав сестрицю
     Задаром,
Русую косоньку
     За п'ятак,
Біле личенько
     Пошло й так.

ТАТАРИН БРАТИК, ТАТАРИН

Татарин братик, татарин,
Продав сестрицю задаром;
За три чарочки горілки
Продав сестрицю навіки.

МИ ДУМАЛИ: СВАТИ БАГАТІ

Ми думали: свати багаті...
Ми думали: свати багаті,
Коли ж вони вбогі,
їх коні безногі,
Самі пішком ішли,
Молодого в мішку несли,
Ноги теліпались,
Собаки в'їдались. У! Гу!
Мішок провалився,
Молодий згубився. У! Гу!

СЛАВНІ ХЛОПЦІ

Славні хлопці
Наші запорожці,
Рано-рано,
Славні хлопці
Наші запорожці,
Ранесенько.
Не бачили
Зроду дівки,
Рано-рано,
Не бачили
Зроду дівки,
Ранесенько.
Забачили
На болоті чаплю,
Рано-рано,
Забачили
На болоті чаплю,
Ранесенько.
Один каже:
- Онде дівка,
Рано-рано.
Один каже:
- Онде дівка,
Ранесенько.
А другий каже:
- Якая цибата,
Рано-рано.
Другий каже:
- Якая цибата,
Ранесенько.
Третій каже:
- Я й женихався,
Рано-рано.
Третій каже:
- Я й женихався,
Ранесенько.
Славні хлопці
Наші запорожці,
Рано-рано,
Славні хлопці
Наші запорожці,
Ранесенько.
Не бачили
Зроду попа,
Рано-рано,
Не бачили
Зроду попа,
Ранесенько.
Забачили
На кошарі цапа,
Рано-рано,
Забачили
На кошарі цапа,
Ранесенько.
Один каже:
- Онде й піп же,
Рано-рано.
Один каже:
- Онде й піп же,
Ранесенько.
Другий каже:
- Який бородатий,
Рано-рано.
Другий каже:
- Який бородатий,
Ранесенько.
Третій каже:
- Я й сповідався,
Рано-рано.
Третій каже:
- Я й сповідався,
Ранесенько.
Славні хлопці
Наші запорожці,
Рано-рано,
Славні хлопці
Наші запорожці,
Ранесенько.
Не бачили
Зроду церкви,
Рано-рано,
Не бачили
Зроду церкви,
Ранесенько.
Забачили
Та у полі скирду,
Рано-рано,
Забачили
Ой у полі скирду,
Ранесенько.
Один каже:
- Онде й церква,
Рано-рано.
Один каже:
- Онде й церква,
Ранесенько.
Другий каже:
- Якая висока,
Рано-рано.
Другий каже:
- Якая висока,
Ранесенько.
Третій каже:
- Я й причащався,
Рано-рано.
Третій каже:
- Я й причащався,
Ранесенько.

БЛАГОСЛОВИ, БАТЕНЬКУ

Благослови, батеньку,    (2)
З барвінку вінок вити,
Щоби в нім находити    (2)
В суботу годиноньку,
В суботу годиноньку,    (2)
В неділю всю дниноньку.
її батенько мовить:    (2)
- Най ті бог благословить.
Благослови, матінко,    (2)
З барвінку [вінок вити,
Щоби в нім находити    (2)
В суботу годиноньку,
В суботу годиноньку,    (2)
В неділю всю дниноньку.
її матінка мовить:
- Най ті бог благословить.
Благослови, братеньку,    (2)
З барвінку вінок вити,
[Щоби в нім находити    (2),
В суботу годиноньку,
В суботу годиноньку,    (2)
В неділю всю дниноньку.
її братенько мовить:    (2) 
- Най ті бог благословить.
- Благослови, сестронько,    (2)
З барвінку вінок вити,
Щоби в нім находити    (2)
В суботу годиноньку,
В суботу годиноньку,    (2)
В неділю всю дниноньку. ,   
її сестронька мовить:    (2)
- Най ті бог благословить.

ПОМІЖ ТРЬОМА ДОРОГАМИ, РАНО-РАНО ("Весільна пісня з дуже давніх часів") 

Поміж трьома дорогами, рано-рано,
Поміж трьома дорогами, ранесенько,
Там здибався князь з Дажбогом, рано-рано,
Там здибався князь з Дажбогом, ранесенько.
- Ой ти, боже, ти, Дажбоже, рано-рано,
Ой ти, боже, ти, Дажбоже, ранесенько,
Зверни мені з доріженьки, рано-рано,
Зверни мені з доріженьки, ранесенько.
Бо ти богом рік од року, рано-рано,
Бо ти богом рік од року, ранесенько.
А я князем раз на віку, рано-рано,
А я князем раз на віку, ранесенько.
 
ЧЕРВОНАЯ КАЛИНА

Червоная калина    (2)
Вікно нам заслонила.
Пішли дружки ламати,    (2)
Не далася/їм взяти.
Пішла Маруся сама    (2)
Калини наламала,
До личка приклала,    (2)
Матінки питала:
- Ой чи буду я така,    (2)
Як калина красна?
- Ой будеш, доню, будеш,    (2)
Коли при мені будеш.
А як підеш від мене,    (2)
Спаде вся краса з тебе.
В чужої матіночки    (2)
Сніданочка не буде.
Сніданнячка не буде,    (2)
У А обід під полуднє.
Вечеря опівночі -    (2)
Виплачеш, Маруся, очі.